Книга пророка Исаии, глава 2

Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:

І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому! Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців.

І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його. І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці, і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй! Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!

Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня! Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно, і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби, і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені, і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі, і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо! І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня, а божища зовсім минуться! І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі! Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам, щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі! Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?