Книга приказок Соломонових, глава 11

Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю. При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується. Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.

Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає. Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!