Книга притчей Соломоновых, глава 4

Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,

бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте, бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї. І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи! Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати! Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя, дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся! Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє! На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,

покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!... Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають. А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться... Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!

Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ. Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують. Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої: не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!